Цими вихідними наш кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA «Погляд» при громадській організації МАРТ завітав на дуже крутий Фестиваль DIY, який було організовано ГО Еко Місто Чернігів” в рамках проєкту “Простір DIY”.

Фестивальна програма присвячена темі тактичного урбанізму, вуличного мистецтва, співучасного проєктування. Учасники фестивалю мали змогу відвідати чимало цікавих активностей, серед яких майстер-класи з переробки пластику, виступ рок-гурту, кінотеатр просто неба та ін.

Вечірню кіно програму склали три документальні стрічки, які висвітлюють тему екологічних прав людини, участі громадян у прийнятті рішень, боротьбі за права людини/дитини.

Після перегляду кожного фільму відбувалось обговорення, разом з глядачами ми намагались провести паралелі з місцевим контекстом, адже події, що відбувались у стрічках можемо побачити й в наших громадах.

КРАЙ ЕЛЕКТРОСМІТТЯЧи ви колись замислювалися над тим, що відбувається з електронікою, яка відслужила своє? Щороку у світі накопичується майже 50 мільйонів тонн електронного сміття. Значну частину вживаних і непотрібних електротоварів із розвинених країн звозять до країн третього світу. Більшість із них нелегально експортується як секонд-хенд, хоча насправді це непотріб. Цей фільм – без діалогів та авторських коментарів – являє собою дослідження нерегульованого повторного використання електронного сміття у Гані. Тут, у Західній Африці, електроніка геть не така, якою ми звикли бачити її на прилавках магазинів.

КОЛІР ФАСАДУ: СИНІЙФлоріан Юр’єв – архітектор, художник, скрипковий майстер, теоретик і поет. На 90-му році життя йому доводиться опанувати ще одне, цілковито нове заняття. Щоб урятувати свій авторський архітектурний проект – київську «Літаючу тарілку» – від перетворення на частину торговельного центру, Флоріан Юр’єв розпочинає кампанію проти свавілля столичних забудовників.

ҐАБРІЕЛЬ ПОВІДОМЛЯЄ З ЧЕМПІОНАТУ СВІТУБразильський хлопчик Ґабріель Матос був зовсім маленьким, коли дізнався, що Світовий кубок-2014 відбуватиметься в його рідній країні. Він не здогадується, що його життя до того часу стане з ніг на голову. Аби привезти сотні тисяч уболівальників на футбольний стадіон, прокладають залізницю просто через квартал, де живе Ґабріель. Будинки зносять, родини змушені переїжджати, і навіть майданчик, на якому місцеві діти грають у футбол, скоро зникне. Для Ґабріеля усе це стає жахіттям. Хлопчик обурений нерівністю у своєму місті і викладає у свій блог відеозапис того, як бульдозери зносять його район. Стаючи журналістом, він намагається захистити свої права.