НПМ VS Місця несвободи

Установи виконання покарань, слідчі ізолятори, ізолятори тимчасового тримання, інтернати – це ще невичерпний перелік місць несвободи. Місця несвободи є своєрідним закритим майданчиком, зі своїми правилами, які встановлює адміністрація, а особи, які там знаходяться, вимушені їх виконувати, і доводиться визнати, що права таких осіб в умовах несвободи доволі часто порушуються.

Чи існує механізм захисту прав людей, які знаходяться в таких закладах?

Відповідно до ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» зазначено про національний превентивний механізм (далі НПМ). НПМ (як сучасна модель Омбудсман +) –  полягає в тому, що не тільки Омбудсман або його представники задіяні в моніторингу дотримання прав та свобод людини в місцях несвободи, а й разом з громадськими активістами, які отримали від Омбудсмана відповідні повноваження, можуть відвідувати місця несвободи та доповідати в центральний офіс у випадку виявлення недоліків, і спільно надавати відповідні рекомендації місцевим органам виконавчої влади щодо усунення порушень.

19 вересня 2006 року Україна ратифікувала та приєдналась до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань. взявши на себе зобов’язання щодо створення НПМ, організації проведення регулярних відвідувань, візитів до місць несвободи. Метою цих заходів визначено надання дієвих рекомендацій відповідним інституціям, щодо покращення умов утримання осіб, які знаходяться в місцях несвободи, попередження катувань та інших жорстоких нелюдських поводжень, які принижують гідність людей. Лише згодом 4 листопада 2012 р. набрав чинності Закон, що впроваджує Національний превентивний механізм.

 «Місця несвободи» в уяві більшості – установи виконання покарань, слідчі ізолятори. Однак, насправді «місця несвободи» – це ті місця, де особи утримуються здебільшого не з власної волі, держава несе відповідальність за утримання осіб, як правило, особи вільно покинути такі місця не можуть. До місць несвободи можна відносяться геріатричні пансіонати, психоневрологічні будинки-інтернати, психіатричні лікувальні заклади, дитячі будинки, та навіть сіра зона аеропортів теж відноситься до місць несвободи. Таких закладів близько 4800 в Україні.

Монітор НПМ – це волонтер своєї справи, котрий не отримує винагороди за проведення моніторів у місцях несвободи, тобто за покликом серця, а не заради фінансового інтересу приймає участь в моніторингових візитах. На сьогоднішній день серед моніторів існує своєрідна спеціалізація: хтось розуміється поглиблено у трудових правах, хтось в геріатрії, інші у пенітенціарній справі, у справа дітей тощо, саме комплексне залучення спеціалістів за різними фахами дозволяє якісно здійснювати моніторингову діяльність.

Завдання монітора – помітити і зафіксувати порушення прав людини, особливо якщо це стосується катування чи жорстокого поводження і зазначити про це у звіті. Це задокументований доказ, що життя людини у небезпеці, також це виклик для громад, політиків та службових осіб про те, що вони повинні втрутитись.

Так, хто такі монітори НПМ –? Насправді, перш за все, це люди, які  стоять на варті дотримання прав людини в місцях несвободи та роблять все можливе, щоб кожна людина в умовах несвободи почувала себе людиною та не зазнала катування чи жорстокого поводження.

Необхідно зазначити, що за офіційними даними за 2020 рік монітори НПМ 324 рази взяли участь у 277 візитах до місць несвободи. Регіональні координатори Омбудсмана побували у 389 моніторингових візитах.