Ольга Вовченко очолює громадську організацію «Юстина» в селі Количівка на Чернігівщині. Вона займається підтримкою односельців та допомогою захисникам. Її волонтерська діяльність почалася ще до офіційного створення організації, і навіть у найскладніші часи вона не зупинялася.
Витоки волонтерської діяльності
Напередодні вторгнення, 23 лютого 2022 року, Ольга разом з однодумцями обговорювала створення групи самодопомоги.
«Ми говорили про те, які є потреби в селі, як об’єднуватися, що робити», – згадує вона.
Зустрічі проходили за підтримки Українського Жіночого Фонду, але вже наступного дня почалося повномасштабне вторгнення російського війська на різні області України.
«До нашої громади «зайшли» також», – пригадує.
Тоді не було часу на формальності – потрібно було рятувати людей.
«Ми випрацьовували стратегію діяльності, планували об’єднання, роботу. А наступного дня почалося вторгнення. Хтось виїхав, хтось лишився. І думок про написання проєктів не було. Ми насамперед думали, як допомогти людям, які залишилися на місцях. А це літні люди, одинокі мами, а також і наші захисники», – розповідає Ольга.
Перший місяць село жило без світла, води, газу, мобільний зв’язок між людьми був втрачений, а частина громади опинилася під окупацією. Але коли небезпека трохи відступила, люди почали гуртуватися.
У вересні 2022 року офіційно створили ГО «Юстина». Тепер її діяльність охоплює не лише допомогу жінкам, а й відновлення громади та збереження пам’яті про події війни.
Серед діяльності організації «Юстина» і психологічна підтримка – зустрічі для жінок, дітей, родин військовослужбовців; і соціальна адаптація – навчання нових професій, допомога у відкритті бізнесу; і меморіалізація війни – документування історій свідків подій, встановлення книги пам’яті, створення алеї пам’яті; і інфраструктурні проєкти – участь в облаштуванні спортивного майданчика, встановлення велопарковки, висадка кущів та дерев.
«Ми усвідомлювали, що багато хто втратив роботу у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Ми вчили людей реєструвати ФОП, займатися роботою, хтось продавав городину, були й психологічні курси», – розповідає Ольга.
Особистий внесок Ольги
Ольга Вовченко давно займається волонтерством. До війни вона працювала в медицині, займалася масажем, але через реформу залишила професію. Через проблеми зі здоров’ям не змогла повернутися до роботи.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, прийняли рішення лишатися. Чоловік працює лікарем. Діти тут. Я ж намагаюся постійно використовувати час з користю для нашої громади і захисників», – ділиться вона.
Ольга також спілкується з жінками, які втратили рідних на війні.
«Я знаю людей особисто, тож знаю, як їх підтримати, як з ними поговорити. Підтримка важлива. Ми спілкуємося і з тими, хто на війні, і хто не хоче повертатися всупереч всьому. Є й такі. Люди інколи не можуть повернутися, там є психологічні моменти. І ми маємо теж розуміти це і готуватися до повернення таких хлопців і дівчат, які повернуться фізично, але ментально вони будуть там і треба буде з ними працювати», – пояснює вона.
Завдяки медичній освіті вона часто консультує військових:
«Враховуючи мою медичну освіту, інколи телефонують хлопці і просять, щоб я проконсультувала з тих чи інших медичних питань. Я не замінюю лікаря, я фельдшер, але я можу проконсультувати. Спрямовую і спонукаю звернутися до лікаря за фахом».
Щоб підтримувати себе та громаду, у 2024 році навесні Ольга посадила 100 саджанців лаванди за грантові кошти. Влітку, з донатів за квіти, придбала на них турнікети для захисників спільно з волонтерами іншої організації. А восени Ольга ще більше розширила свою лавандову ділянку.
Віра в майбутнє
Попри всі труднощі, громада Количівки відроджується.
«У нас не пустують хати, у нас народжуються дітки, до нас повертаються фахівці, які виїжджали», – каже Ольга.
Навіть без донорської підтримки організація працює.
«Навіть коли немає донорської підтримки, ми знаходимо способи все одно збиратися. Ось принесли з дому папір, щоб робили голубів миру. Посиділи, поспілкувалися, позгадували», – ділиться вона.
Ольга вірить, що спільними зусиллями можна змінювати життя громади на краще.
«Тримає коло спілкування, ми підтримуємо одне одного в нашій організації, ми зустрічаємося онлайн і офлайн. Загалом, від кожного з нас залежить багато чого! І треба вірити в перемогу і допомагати в міру своїх можливостей!»
Сьогодні ГО «Юстина» – це не просто організація, а велика родина, що працює заради майбутнього громади та України.
Проєкт «Посилення потенціалу та видимості діяльності жінок-правозахисниць та активісток з громад Чернігівської та Черкаської областей» реалізується громадською організацією МАРТ у партнерстві з Черкаський правозахисний центр за підтримки Фонду домів прав людини Human Rights House Foundation