Родина Максима Уса потрапила під артобстріл: 10-річний син загинув, дружина отримала тяжке поранення

Чернігівець Максим Ус 23 лютого повернувся додому із спортивних змагань, в те, що може розпочатись війна – не вірив. Вже наступного дня стало відомо про початок повномасштабного вторгнення. Родина стикнулась із труднощами в пошуку укриття та відсутністю «зеленого коридору» для евакуації з міста. Артилерійський обстріл, який відбувся 16 березня забрав життя 10-річного Дмитра – сина Максима, а дружина Євгенія отримала тяжке поранення в ногу. Свою історію чоловік розповів документаторам, які збирають свідчення воєнних злочинів, в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Початок війни та пошук безпечного укриття

24 лютого Максим пішов на роботу, а вже о 13 годині дня зателефонували і сказали, щоб всі повертались додому. Разом з колегою зачинили магазин і пішли.

Коли чоловік повернувся додому, то побачив, що біля будинку була метушня. Максим з родиною також вийшов до двору шукати собі укриття. В сусідньому будинку було бомбосховище, яке має обслуговувати 3 будинки, зокрема той, в якому проживає родина Максима. Але їх туди не пустили, сказали, що місця всі зайняті. Згодом знайомий чоловік покликав родину Максима до підвалу неподалік, де певний час вони переховувались. Спочатку збиралися великими групами і сиділи на стільцях. Син Максима не розумів, що відбувається, адже мав розлад аутичного спектру. Хлопчик нервував та не завжди реагував на зауваження і це дратувало інших людей в укритті. Близько двох тижнів родина кожного дня ходила туди, але згодом прийняли рішення перебувати вдома – ховались між двох стін в коридорі двокімнатної квартири.

Артилерійський обстріл

Максим шукав можливості виїхати з Чернігова, але було відомо про випадки розстрілу автівок при спробі самостійної евакуації цивільного населення з міста. Ця небезпека дуже лякала дружину, тому чекали «зеленого коридору». Максим розповідає, що сумнівався у перспективі його організації, каже: «з окупантами і з терористами не можна домовлятися».

16 березня в першій половині дня було дуже тихо. Це насторожило Максима. Приблизно о 16 годині розпочався перший артилерійський обстріл. Орієнтовно о 20.00 – другий. Палали будинки поряд, особливо верхні поверхи та дахи, вогонь перекидався на сусідні. Максим припускав, що снаряд може влучити в дах їхнього будинку (родина проживає на верхньому поверсі). Було страшно, тому взяли тривожні валізки з собою, зайшли до сусідки, а потім спуститись у під’їзд, адже підвалу чи бомбосховища їх будинок не має.

Максим каже: «З одного боку стояла сусідка як входити в під’їзд. У нас були металеві двері. З іншого боку я стояв. Навпроти мене на стільці сиділа дружина, а навпроти сусідки сидів хлопчик, мій син. От. Через кожну хвилину був вибух, свист, вибух. Я вуха затуляв, щоб не оглушало. І тут прилетіло за 7 метрів від дверей. І вибухом вибило двері. Було пильно, темно».

Після крику дружини «нога-нога-нога» Максим увімкнув налобний ліхтарик і побачив, що дружина лежить поранена в ногу, потім перевів погляд на дитину і біля голови узрів пляму крові, що текла.

Чоловік швидко побіг кликати на допомогу. В дворі був гараж, де переховувалися люди. Максим благав допомогти викликати швидку, надати медичну допомогу і перенести дитину туди. Але власниця цього гаражу не надала дозволу, інші злякались, що жінка їх вижене і теж відмовили.

Максим побіг в іншу будівлю, там зголосився допомогти літній чоловік, але знову розпочався обстріл і він змушений був рятуватись. Лише з третьої спроби вдалось знайти підмогу, декілька молодих чоловіків погодились допомогти. Поранених сина та дружину перемістили в підвал 5-ти поверхової будівлі поряд. З моменту поранення минуло близько півгодини. Там була медсестра. Вона, перев’язала ногу джгутом. Викликали швидку. Першого забрали сина, наступною дружину.

Кожного дня Максим провідував родину в лікарні. Через 7 днів дитина померла, внаслідок осколкового поранення в голову. Ворожий снаряд забрав життя 10-річного Дмитрика. Євгенії спочатку надали першу медичну допомогу, а згодом евакуювали до Києва. З евакуацією допомогли колеги з роботи Максима. Завдяки цьому вдалось врятувати ногу жінці. Лікар зробив операцію та видалив 12 см кістки. Вже більше року триває реабілітація.

Максим припускає, що обстріл вівся з Михайло-Коцюбинська, яке тоді було окуповане російськими військовими.

Життя в блокадному Чернігові

Чоловік згадує, що коли дружина перебувала в лікарні, там бракувало медичних матеріалів та препаратів. Лікарня працювла без світла.

Містом чоловік пересувався на велосипеді, шукав де продається продукти. Декілька разів потрапляв під обстріли. Кожного дня о 6-й ранку займав чергу за хлібом. Найдовше стояв чотири години, щоб купити дві буханки. Води не було. Тепла також не було.

Вибуховою хвилею в квартирі Максима вибило вікна, деформувалися склопакети та дерев’яні двері. Пошкоджено дах будинку, посічено стіни, вхідні двері до під’їзду вибито.

Наразі Максим та Євгенія повернулись до Чернігова. Жінка досі проходить реабілітацію. Родина важко переживає втрату сина, життя якого забрала війна.

Цю історію задокументували правозахисники Громадської приймальні УГСПЛ міста Чернігів, яка здійснює свою діяльність на базі ГО “МАРТ” та документатори Освітнього дому прав людини в Чернігові.

Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнних злочинів РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: tribunal_for_putin@helsinki.org.ua або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 36 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.